УДК: 904.2(35:395)"6383" О. В. Симоненко ВИРОБИ З БЛИЗЬКОГО СХОДУ У САРМАТІВ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я : У статті аналізуються речі близькосхідного походження, які потрапляли до сарматів двома основними шляхами -- як військові трофеї і як предмети торгівлі. До трофеїв можна віднести шоломи типу Монтефортіно, отримані сармата- ми у Малій Азії під час Мітридатових війн. Пред- метами торгівлі через античні центри Північного Причорномор'я слід вважати багато речей, виго- товлених на Близькому Сході (у Малій Азії, Леван- ті, Єгипті, Парфії). Це поліхромні ювелірні виро- би, намисто деяких типів, амулети з єгипетського фаянсу, деякі види скляних і фаянсових посудин. Ключовіслова: сармати, Близький Схід, імпорт, шолом, ювелірні вироби, скляний посуд, на- мисто, скло, фаянс. У сарматських похованнях на території Ук- раїни не є рідкісними знахідки імпортних ре- чей, виготовлених на Близькому Сході-- в Малій Азії, Сирії, Юдеї, Єгипті, Грані. Най- частіше в дослідженнях вони фігурують під на- звою «римський імпорт» -- хоча б тому, що пе- релічені території (за винятком Ірану) у різний час були провінціями Римської імперії. Близькосхідні речі потрапляли до сарматів, головним чином, двома шляхами: як військові трофеї і як предмети торгівлі. Зрозуміло, якась частина речей (особливо рідкісних та екзотич- них) могла бути подарунками, предметами об- міну або просто здобиччю. Имовірно, близькосхідними трофеями мож- на вважати бронзові шоломи типу Монтефор- тіно. Вони знайдені поблизу сс. Мар'ївка Ми- 1. Статтю підготовлено у рамках авторського проекта «Близькосхідний імпорт у сарматів», виконуваного у листопаді 2011 -- січні 2012 рр. в Інституті археоло- гічних досліджень імені У.Ф. Олбрайта (Єрусалим). О О.В. СИМОНЕНКО, 2016 155 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 2 (19) колаївської області, Весела Долина 1 Біленьке Одеської області, Привілля Луганської області, в кургані Токмак-Могила та біля с. Приморське Донецької області, в т. зв. скарбах П - - початку І ст. дон. е. |Симоненко, 2015, с. 166--174). Шоломи з Маріївки, Біленького 1 Токмак-Мо- гили практично ідентичні за формою тульї, кноп- ки й декору (рис. 1, 1-5). Вони відносяться до 1 групи шоломів типу Монтефортіно, знайдених у Східній Єврош |Симоненко, 2015, с. 174). За про- порціям та іншими ознаками шоломи цієї групи відповідають типу В за класифікацією Х.Р. Робін- сона. Найближчі аналоги їм походять з Південної Франції |Ваттоці, Зайхаде, 1969, р. 23--25|, Пів- нічної Італії |8срааї, 1988, 8. 318 | та з Піреней- ського півострова |Сатсіа-Маштісо Михаціх, 1998, р. 97--123; Супевада Зап», 1997, р. 554 |. Аналоги нашим шоломам, знайдені в археологічному кон- тексті в Іспанії, датовані кінцем ПІ -- І ст. до н.е. ЇСатвіа Майтісо Малаці», 1993, р. 124, Нє. 351. Шоломи з Веселої Долини, Приморського 1 Привілля (2 група) відрізняються спрощеним орнаментом 1 конструкцією кнопки (рис. 1, 4-6). Вони зроблені, скоріш за все, як наслідування «класичним» екземплярам 1 групи ковалями ін- ших шкіл або країн. До такого висновку приво- дять елементи конструкції 1 декору, повторені на цих виробах недбало, невміло або зі змінами. Да- туються тим самим часом, що й шоломи 1 групи. Чому ж західноєвропейські шоломи пропо- нується вважати близькосхідним імпортом? Є гіпотеза, згідно якої до сарматів ці шоломи потрапили, швидше за все, з Малої Азії під час Мітридатових воєн |Раев, Симоненко, Трейстер, 1990, с. 124). У розвиток цієї ідеї М.Б. Щукін висловив цікаве припущення про те, що союз- ники Мітрідата УТ сармати могли отримати ці шоломи після переозброєння понтійської армії 165 Статті Рис. 1. Щоломи типу Монтефортіно з сарматських пам'яток України: 1 - - Мар'ївка; 2 -- Біленьке; 8 - - Ток- мак-Могила; 4 -- Весела Долина; 5 -- Привілля; 6 -- Приморське напередодні війни з Римом. «Морально застарі- ле», як писав М.Б. Щукін, озброєння могло бути передано їм Шеукин, 1994, с. 1431. Можливе й ше одне пояснення. З одного боку, більшість наших шоломів типу Монтефортіно є на подив однотипна за формою, орнаментацією 1 деякими деталями, утворюючи ніби одну «пар- тію»; з іншого боку, вони дуже близькі іспанським знахідкам. Відомо, що армію Мітрідата УЇ навча- ли 1 переозброювати офіцери, надіслані з Іспанії Серторієм, що підняв там заколот проти Помпея. Чи не в такий спосіб сармати -- союзники Міт- ридата отримали іспанські шоломи? Вони могли належати прибулим серторіанцям, які продали (подарували, обміняли -- ми ніколи не дізнаємо- ся правди) їх галатам або сарматам. У другій половині Іст. н.е. грецькі поліси Тіра, Ольвія, Херсонес 1 Боспорське царство опинилися в політичній і культурній орбіті Риму. Інтереси Римської імперії і сарматів пе- ретнулися у Північному Причорномор'ї, куди полинули товари з усіх провінцій, в тому числі й близькосхідних. У свою чергу, торгівля зі сте- повими варварами складала істотну частку в економіці північно-понтійських міст. Кочовики віддавали перевагу, головним чином, предме- там розкоші: металевому і скляному посудові, ювелірним прикрасам, намисту. Серед цих то- варів були імпорти з країн Близького Сходу. З «царського» поховання другої половини І ст. н.е. | Симоненко, 2011, с. 23| в кургані Соколова Могила на півдні України |Ковпаненко, 1986, с. 83, 38, рис. 32; 33; 35; 36| походять золота фібу- 166 ла 1 перстень з символами Ісіди, інкрустованими агатовим склом 1 гранатами (рис. 2, 1, 2). Фібула- брошка з Соколової Могили демонструє досить поширене явище сарматського часу: вторинне використання ранішого предмета, який представ- ляв матеріальну цінність, або просто рідкісного. Її зроблено з щитка пізньоелліністичної поліхром- ної сережки у формі корони Ісіди, до якого колись рухомо кріпилася пишно прикрашена нижня частина сережки. У Північному Причорномор'ї се- режки такого типу знайдені в Артюховському кур- гані (рис. 2, 9) кінця П - - початку І в. дон. е. |Мак- симова, 1979, с. 27). Мода на ювелірні прикраси з цим мотивом пішла з птолемеївського Єгипту, 1 у П--ЇІ ст. до н.е. вони були популярні в усьому Східному Середземноморі. Сережки з щитками у вигляді корони ІЇсіди є в колекціях Британського музею (рис. 2, 6) МУ аїкег, Нієєзє, 2001, р. 931, Брук- лінського музею мистецтв (рис. 2, 7), Метрополі- тен Музею мистецтв (рис. 2, 8) |Апнідтібівя, 1987, р. 307, саб. Мо. 184|. Інкрустація останніх досить близька фібулі з Соколової Могили. Важко сказати, коли й хто переробив зламану сережку у фібулу-брошку, що потрапила кінець кінцем до сарматської «цариці». Навіть якщо це сталося в ювелірній майстерні одного з античних міст Північного Причорномор'я, основу фібули -- шиток сережки -- було виготовлено на Близько- му Сході. Прикладами вторинного використання щитків сережок з короною Ісіди є діадема 1 намис- то з поховань першої половини І ст. н. е. в некро- полі Пантікапея |фонди Державного Ермітажу|, де такі щитки використані як підвіски |Тгеїяіег, 155 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 2 (19) Симоненко О.В. Вироби з Близького Сходу у сарматів Північного Причорномор'я Рис. 2. Ювелірні прикраси близькосхідного походження: 1, 2-- Соколова Могила; 3, 4-- Ногайчинський кур- ган; 5 -- Артюховський курган (за: |Максимова, 1979); 6-- Британський музей (за: М/аїКег, Нієсяв, 20011); 7-- Бруклинський музей мистецтв (фото автора); 8 -- Метрополітен Музей мистецтв (за: |Апійдцібів5 ..., 19871) 2002, р. 38, рі. У, 9; Мордвинцева, Трейстер, 2007, 1997, р. 134--137; Трейстер, 2000, с. 190--192; с. 60, кат. Мо А 201.1; А 221.21. Мордвинцева, Трейстер, 2007, с. 104, 105), який Безумовно, близькосхідним імпортом є сереж- датував їх П--І ст. до н. е. на підставі вище наве- ки з Ногайчинського кургану (рис. 2, 3). Вони де- | дених паралелей з Британського та Бруклинсь- тально проаналізовані М.Ю. Трейстером |Ттєїзївг, кого музеїв. Не виключено, що втрачені кам'яні 155. 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 2 (19) 167 Статті Рис. 3. Ювелірні прикраси близькосхідного походження: 1--3, 6, 7 -- Ногайчинський курган; 4-- бронзові фігурки з Лувру (за: ЇВгаетег, 19771); 5 -- медальон чаші з Музею Пола Гетті (за: |РЕготтег, 19931); 8 -- Ста- ра Осота (фото автора); 9-- Британський музей, інв. Мо СВ 1917.5--1.1615 (за: ГНієєзв, 20011); 10-- Арсі- ноя ПІ; 11 -- Клеопатра МП; 11--13 - - Венера (за: Г/аїкег, Нієєз, 2001|) Симоненко О.В. Вироби з Близького Сходу у сарматів Північного Причорномор'я або скляні корпуси амфоподібних підвісок ногай- чинських сережок були схожої форми. Декор з чор- них і білих емалевих трикутників навколо цент- ральної вставки зближує ногайчинські сережки і сережки з колекції Христоса Бастіса |Апбідцііея, 1987, р. 307, саб. Мо. 184|, що зберігаються в Мет- рополітен Музеї (рис. 2, 8). На думку П. Девідсон 1 Е. Олівера, такі сережки походять зі Східного Середземномор'я Шамідвоп, Оїуег, 1984, р. 69|. Чудовими зразками пізньоелліністичної то- ревтики є золоті поліхромні браслети з цього ж комплексу (рис. 3, 1, 2). До численних аналогів композиції з Еротом 1 Псюхе на кінцях корпусу браслетів (рис. 3, 9), наведених М.Ю. Трейстером |Туеївіег, 1997, р. 128--132), сліддодати мініатюр- нібронзові фігурки цих божеств в аналогічній позі (рис. 3, 4), ймовірно, з Родосу, які зберігаються у Луврі |Вгаетег, 1977, р. 43). Іконографічно вони, разом з рельєфом на медальйоні чаші з Музею Пола Гетті (рис. 3, 5), є найближчими аналогами фігуркам на браслетах з Ногайчинського курга- ну. На думку М. Пфроммера, чаша з музею Гетті була зроблена десь на елліністичному Близько- му Сході |Рігопатег, 1993, р. 128|. Ногайчинські браслети датовані другою половиною П - - почат- ком Іст. до н.е. |Мордвинцева, Трейстер, 2007, с. 142). Технологічні 1 стилістичні паралелі не дають точної «адреси» місця їх виробництва - - це міг бути як елліністичний Близький Схід, так і птолемеївський Єгипет. У Ногайчинському кургані та Старій Осоті знайдено персні з порожньою шинкою пізньое- лліністичного типу (рис. 3, 6-8). Не виключе- но, що вони могли бути зроблені на Близькому Сході. Тотожній за формою перстень І ст. до н. е. з позолоченого вапняку зі скляною гемою (рис. 3, 9) був нібито знайдений поблизу Розеттської брами в Олександрії |Нієєз, 2001, саб. по. 118; Британський музей, інв. Мо СВ 1917.5--1.1615). Більшість перснів з такою шинкою знайде- но на півдні Східної Європи та Кіпрі. Кілька зразків виявлено в Болгарії, на Криті, в Сирії |Опдге)оуб, 1975, р. 36, поїе 2). Форма шинки ха- рактерна для ЦІ-ІЇ ст. до н. е. |Опагеіїоуб, 1975, р. 35--36, рі. І, 4 П, 4; Симоненко, 1993, с. 89). Вельми цікавою є гема в ногайчинському пер- сні - - інталія на темно-фіолетовому склі, голова жінки у стефані ліворуч (рис. 3, 7. Так зображу- вали цариць Єгипту Арсіною П й ПІ на монетах. Проте ніхто не може гарантувати, що на гемі зоб- ражено саме її. Образ Арсіної наприкінці доби еллінізму 1 у ранній римський час ототожнював- ся з Афродітою-Венерою |Неверов, 1976, с. 173; Ріапілоз8, 1999, р. 50|, при цьому іконографія за- лишалася без змін: зачіска з вузлом на потилиці, локони на шиї, валик на лобі й стефана. Так зоб- ражено Арсіною ПІ на золотих октадрахмах Пто- лемея У Єпіфана 202--180 рр. до н. е. (рис. 3, 10), Клеопатру МП на бронзовій монеті 51--30 рр. до н. е. (рис. 3, 11), Венеру на денаріях Юлія Цеза- ря 47--45 рр. до н.е. (рис. 3, 14)1 Октавіана 34-- 28 рр. до н. е. (рис. 3, 12, 13). Таким чином, немає 155 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 2 (19) підстав бачити в зображенні на ногайчинській гемі саме портрет Арсіної ПІ, як вважають |Зай- цев, Мордвинцева, 2004, с. 91). Стиль геми, ана- логи й стан оправи схиляють до думки про більш пізнє виготовлення інталії замість втраченого оригіналу | Симоненко, 2011, с. 116--1231. Дуже популярним у сарматів було намисто з напівкоштовних камінців та мінералів, скла, фаянсу. Місце виробництва більшості прикрас цієї категорії визначити важко, проте єгипетсь- ке походження декількох типів бус (напр.: Алек- сєєва 62 1 385) можна вважати встановленим. Єгипетське ж походження мають поширені у сарматський час | Симоненко, 2011, с. 116) фа- янсові плакетки у формі мініатюрних вівтарів, скарабеїв, левів, жаб, амфор, здвоєних цилін- дрів тощо (рис. 4). Амулети з єгипетського фа- янсу масово вироблялися з першої чверті УЇ ст. до н. е. у Навкратісі в Єгипті. Наприкінці цьо- го століття, у зв'язку з початком перських за- воювань, їх виробництво згасає 1 поновлюється лише у ПІ ст. до н.е. |Алексеева, 1975, с. 251. У римський час фаянсові амулети робилися не тільки у Навкратісі, але й в Олександрії |браєг, 2001, р. 162). Численність їх на півдні Східної Європи знаходиться у відчутній диспропорції з незначним числом таких знахідок у само- му Єгипті і на Близькому Сході. Створюється враження, що середземноморські майстерні працювали, спеціально орієнтуючись на спо- живачів у Північному Причорномор'ї, де їхню продукцію знайдено в сарматських, меотских, пізньоскіфських 1 античних некрополях. На Близькому Сході були зроблені деякі скляні посудини з сарматських могил 1, Кінцем ТУ -- Піст. до н.е. датовано литий ахеменід- ський калікс з Семенівки Одеської обл. (рис. 5, 1). Відомо кілька знахідок цілих 1 фрагменто- ваних посудин зі скла міллефіорі |Зітопепко, 2003, р.44, 45; Зайцев, Мордвинцева, 2003, с. 80, рис. 14, 6; Симоненко, 2006, с. 137--152; 2011, с. 70--77). Таке скло робилося у Єтипті та Італії. Фрагменти неглибокої чаші міллефіорі близькосхідної роботи знайдені в кургані біля с. Богуслав Дніпропетровській обл. (рис. 5, 2). Найближча за формою ії забарвленням па- ралель знаходиться в колекції Музею скла у Корнінгу (рис. 5, 9) та вважається виготовле- ною в Олександрії |Соідяіеїа, 1979, р. 180, саб. по. 4671. У сусідньому кургані знайдені фрагменти фацетованого келиха типу Еггерс 187 (фор- ма Айсінгс 21) (рис.5, 4. Такі келихи мали або високий конічний корпус, прикрашений 10--12 рядами фасеток, або низький, з одним- чотирма рядами фасеток. Наш келих є низь- 1. Близькосхідне скло у сарматських могилах -- тема, яка вимагає окремої роботи із залученням даних хімічних і технологічних аналізів. Через обмежений обсяг статті в ній наводяться лише загальні дані. 169 Статті Рис. 4. Єгипетський фаянс з сарматських могил 170 155 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 2 (19) Рис. 5. Близькосхідне скло і фаянс з сарматських пам'яток України: 1 - - Семенівка; 2, 4-- Богуслав; 8 - - Олек- сандрія (за: ГСоідяїети, 1979|); 5 -- музей мистецтва та ремесла в Гамбурзі (за: |ОПуег, 19841); 6 -- Аккермень-2; 7 -- Маяки; 8 - - Усть-Кам'янка; 9, 10 -- Михайлівка; 11 - - Ногайчинський курган (за: (Зайцев, Мордвинцева, 20031); 12 - - Тегеранський музей (за: ГТре вріепдомт ..., 2001); 18 -- Смірна (за: |«еапітеї, 20051) Статті кою формою групи П класифікації Е. Олівера, |ОПуег, 1984, р. 37). Б. Рютті, виходячи із знахі- док в Дугусті, вважала, що такий посуд побуту- вав з флавієвого по адріановий час |Вьббі, 1991, 5.59). ЕК. Олівер датував такі келихи кінцем І-- початком Пст. н.е. |Оуег, 1984, р. 41), К. Айсінгс-- кінцем І-- Пст. н.е. Пвіпез, 1957, р. 37|. Такі посудини були поширені по всій імперії. К. Айсінгс вважала їх єгипетською або сирійською продукцією Пвіпєз, 1957, р. 371, Е. Олівер припускав в цілому східне |мож- ливо, єгипетське)| походження |ОПуег, 1984, р. 38--40). Близькою аналогією нашому келиху може бути посудина з Музею мистептва та ремесла |Мизвецт ...| в Гамбурзі (рис. 5, 5) діаметром 7,5, висотою 7,9 см |ОПуег, 1984, р. 47, саф. 121. Схоже, келих з Богуслава мав такі самі про- порції. У комплексі знайдені фрагменти двох вузькогорлих амфор типу Шелов В або Вну- ков С ТУ В. Вони датуються другою третиною І-- серединою П ст. н.е. ШШелов, 1978, с. 18| або 80--140-ми рр. ЇВнуков, 2006, с. 167). У кількох сарматських могилах було виявле- но бальзамарії з кулястим корпусом 1 у вигляді мініатюрного глечика (рис. 5, 6--8), виготов- лені в майстернях Юдеї та Сирії |Зітопепко, 2003, р.55--56; Симоненко, 2011, с. 82--84, рис. 52). У курганному похованні кінця Іст. н.е. біля с. Михайлівки в Одеській обл. було знайдено бальзамарій (рис. 5, 9) дуже рідкіс- ного типу |Симоненко, 2002, с. 132--139; 2011, с. 84, 85, рис. 53; бітопепко, 2003, р. 47, 48|. На думку Дж. Хейза, такі посудини вироблялися у Сирії або Палестині в І - - на початку ПІ ст. н. е. |Науез, 1975, р. 34|. До цього ж комплексу вхо- дить глек з прозорого фіолетового скла (рис. 5, 10), ймовірно, східно-середземноморського по- ходження |Куніна, 1997, с. 3021). Фаянсова тарілка рідкісного типу (рис. 5, 11) була серед начиння могили сарматської «цариці» у Ногайчинському кургані |Зайцев, Мордвинцева, 2008, с. 80, рис. 14, 2; Симонен- ко, 2011, с. 87, 88, рис. 54, 1, 2). Найближчим аналогом їй є посудина з Національного музею Грану (Тегеран), знайдена в іранському Азер- байджані. Видавці датують її парфянським періодом, інших даних немає |ТРре вріепдоитг, 2001, р. 391). Діаметр цієї тарілки 9 см, тобто майже такий самий, як у ногайчинської (рис. 5, 12). Збігаються також колір, орнаментація та іконографія рельєфної голови на дні. Ю.П. Зай- цев 1 В.І. Мордвинцева навели ще одну дуже близьку паралель - - тарілку із Смірни І ст. до н. е. |Зайцев, Мордвинцева, 2007, с. 328, рис. 9, 6). Вона практично ідентична ногайчинській за діаметром (8,2 см) 1 орнаментацією, лише в центрі дна інша рельєфна маска -- Сатіра (рис. 5, 18). Подібні тарілки робилися в Єгипті або Парфії | еапатеї, 2005, р. 1911. Такі є нечисленні, але досить яскраві знахід- ки близькосхідних імпортів у могилах причор- 172 номорських сарматів. За винятком трофейних предметів озброєння, інші речі (ювелірні при- краси, намисто, скляні й фаянсові посудини) потрапили у степ через треті руки 1 не є свід- ченням безпосередніх контактів між сармата- ми і країнами Близького Сходу. І це не дивно, з огляду на величезні відстані 1 великі відмін- ності між цими двома культурними світами. Цікаво, що всі близькосхідні предмети з мо- гил сарматів датуються пізньоелліністічним і ранньоримским часом. У пізньосарматських пам'ятках (друга половина П-- ІУст. н.е.) близькосхідні речі відсутні. Швидше за все, це відбиває переорієнтацію торгівельних зв'язків античних міст Північного Причорномор'я на європейські провінції імперії. Алексеева Е.М. Античнье бусьи Северного Причер- номорнья. -- М., 1975. -- 95 с. (САЙ. -- Г 1--12). Внуков С.Ю. Причерноморские амфорь. Ів. до н.3.-- Пв. н.2.-- Ч. П: Петрография, хронология, проблемь торговли. -- СПб., 2006. - - 817 с. Зайцев Ю.П., Мордвинцева В.Й. «Ногайчинский» курган в степном Крьму // ВДИ. -- 2008. -- Мо 8. С. 66--99. Зайцев Ю.П., Мордвинцева В.Й. Датировка погре- бения в Ногайчинском кургане. Диалоги с оппонен- том // Древняя Таврика.-- Симферополь, 2007. -- С. 319--858. Ковпаненко Г.Т. Сарматское погребение І в. н. з. на Южном Буге. - К., 1986. -- 150 с. Кунина Н.З. Античное стекло в собраний Зрмита- жа. -- СПб., 1997. -- 859 с. Максимова М.Й. Артюховский 1979. -- 151 с. Мордвинцева В.Й., Трейстер М.Ю. Произведения торевтики и ювелирного искусства в Северном При- черноморье. -- "Т.І--ПІ.-- Симферополь; Бонн, 2007. Неверов О.Я. Портретнье геммьт и перстни из Север- ного Причерномормвя // Тр. ГО. - - 1976. -- Вьш. 17.-- С. 166--182. Раєв Б.А., Симоненко А.В., Трейстер М.Ю. Зтрусс- ко-италийские и кельтские шлемьт в Восточной Ев- ропе // Древние памятники Кубани.-- Краснодар, 1990. -- С. 117--1385. Симоненко А.В. Сарматьи Таврий.-- К., 1993.-- 142 с. Симоненко А.В. Михайловские «рюмки» // Север- ное Причерноморье в античное время: К 70-летию С.Д. Крьжицкого. -- К., 2002. -- С. 182--136. Симоненко А.В. Стекло миллефиори в сарматских погребениях // ІіБег Агсраєоїоєісає: Сб. ст., посвящ. 60-летию Б.А. Раева. - - Краснодар, 2006. -- С. 187-- 152. Симоненко А.В. Сарматские всадники Северного Причерноморнвя. -- СПб., 2010. - - 328 с. Симоненко А.В. Римский импорт у сарматов Север- ного Причерномормя. -- СПб., 2011. -- 272 с. Трейстер М.Ю. О ювелирньх изделиях из Ногай- чикского кургана // ВДИ. -- 2000. -- Мо 1.-- С. 182 202. Хазанов А.М. Очерки военного дела сарматов. -- М., 1971.-- 169 с. Шелов Д.Б. Узкогорлье светлоглиняньюе амфорьт первьшх веков н.3./ КСИА АН СССР.-- 1978.-- Вьші. 156.-- С. 16--21. курган.-- Л., 155 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 2 (19) Симоненко О.В. Вироби з Близького Сходу у сарматів Північного Причорномор'я Щукин М.Б. На рубеже зр. Опьт историко-архео- логической реконструкции политических собьтий ПІ в. дон.2.-- І в. н. з. в Восточной и Центральной Европе. -- СПб., 1994. -- 323 с. Апійдийнез їтот Єре СоПесбіоп ої СРЬгізбобв С. Вавбів: Мезху УогК, 1987. - - Маїп7, 1987.-- 340 р. Ваттиоі С., Зацгаде С. Опе ботбе де єпеттівг а Заїпі- Тайпгепі-деє-Дтрезє ГСагд). Сопігірибіоп а Гйкиде деє вйрийитезє ди І? в8іисіе ау. ). С. дап5 Іа Баз5е уаПйе ди Вбфле // Віхівка ді З8каді ЦПієигі. -- 1969. - - ХХХУ, 1--3.-- Р. 14--89. Вгаєтег ЕК. Орвегуабіоп5 8зиг де5 Стапдез Збабцеїіеє еб дев ребіїв «Стапа Вгоплеб» гергйвепіаті дез Турез Вйрапдиз8 а їтауег5 ГЕтріге Вотаїп // Аппаїе8 де ГОпіуегяіїе "еап Мошіа. Асіев ди Гуе СоПйодие ІПліег- пайопа 58иг ІЇеє Вгопгеє апіїдцез.-- Пуоп, 1977. -- Р. 41--5Б2. Сіеораїта ої Кеурі. КЕгопа Нієзбогу бо Му. -- Руіпо- ефоп, 2001.-- 384 р. Файіазоп Р.К., Оіїсег А. Апсіепі бтеек апа Вотап Соїд еуеїгу їп бе ВгооКіуп Мизеша. -- Мем УогК, 1984. --914р. Сатзіа-Маийтісо Михаціх «/. Цо5 саєсов де ро Моп- їеїогійпо еп Іа репіпєціа Шегіса. -- Согаріабит. -- 1993. -- Мої. 4.-- Р. 95--146. боіазіеїп 5.М. Рге-Вотап апа Кагіу Вотап СПа88 іп Фе Согпіпє Мивецт ої Сав8. -- Согпіпє; Мету УогК, 1979. --319 р. Стеев «ЧФемейегу фот їрБе Вепакі Мизвецт СоПес- йопз8. - - Аїрепе, 1999. -- 520 р. Науєз «.//. Вотап апа Рге-Вотап СЇазє8 їп Ше Воуаї Опіагіо Мивецт: а сабаїоєце. -- Тогопіо, 1975. -- 299 р. Нідбіпз Б.А. Стеек апа Вотап «/еууеЙету. -- ВетКе- Ісу, 1980. --943 р. Нієяз Р. І ітевбопе гіпеє утіб а єЇа85 іпбаєйо 8роухпе а рогітаїв ої а уоплап // СІеораїта ої Кеурі: їгога Ніз8- їоту бо Муб. -- Ргіпсебоп, 2001. -- Р. 98--99. Ізіпез С. Вотап єЇїав85 йога дабеад Блаз. -- Стопіпеею; ГзаКагба, 1957.-- 185 р. «еаттеї У. Та сйгетідце а єЇазиге ріогабіїиге айх йродиеє реййпівйаце ев готапе // Капепсе5 де ГАпбідціьй. Де ГЕрсуріеє а ГПгап.-- Рагі8, 2005. -- Р. 191--197. Оіоег А. Багіу Вотап Касегед Сіаз5// 408.-- 1984. - - Мої. 26. -- Р. 35-58. Опатеїогб І. Т ев Біуосих апіієцез: ди Ропі Кихіп 8ер- їепіопаї!. - - Ргара, 1975.-- 83 р. Ріготтег М. Мебаїмогк фот ббе НеПШепілей Базі: сабаїоєме ої ре соПесбіоп8, Єре .. Раці Себіу Миве- шт. -- МаПри, 1998.--244 р. Ріапігоз 0. НеПепієвбіс Кпогауед Сет8.-- Охіогд, 1999. --148р. Фиезада Запа ЕК. Мопіебогіїпо-їуре апа Веіаїедй Неї- тебв їп ре Гоегіап Репіпяшіа: А Зїиду їп Агсраєоіосі- са! Сопбехі // Чоптпаї ов Вотап Мійіагу Каціртепі Зкидіез. -- 1999. - - Мої. 8.- Р. 151--166. Кобіпзоп Н.К. Тре Агтоиг ої Ппрегіа! БВоте. -- Траї- їогд, 1975. --200 р. Вьй В. Ріе Вцтівсреп Сідвег ацяз Ацеє8і ша Каї- зегацєзі. Когвсрипсеп їп Апє8і.-- Ацезві, 1991.-- Мої. 1--2. Зспаа Я С. Кігивкізсь-Вцідіяспе Нейїте// Апбіке Неште (ВСЯМ Мопостарбіеп.-- ВА. 14).-- Маїпх7, 1988. - - 8. 318--326. Зітопепко А.У. СІав8 апд Каїепсе Уеззеїз тот Ват- табіап Стауезє ої ОЖКтаїпе // "С8. - - 2003. -- Мої. 45. -- Р. 41--57. Зраєг М. Апсіепі Саз8 іп їБе Ізгає! Мивзеша: Веадя апд Оббетг 8 таї Кіпав. -- Фегивает, 2001. -- 384 р. 155 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 2 (19) ТРе зріепасиг ої Їхап. -- Гопдоп, 2001.-- Мої. 1.-- 456 р. Туеізіег М..Лі. Сопвегпіпє ре «ечуеЙегу їбетя бтопа Фе Вигіаї Моппд аб Моваїсрік // Апсіепі Сіуійта- йоп8 бога Зсубріа бо Зібегіа. -- 1997. -- Мої. 4, 2.-- Р. 122--157. Ттеїзіег М.«Лі. Таєе НеПйепівзіїс Воврогап Роіусьготе Збу!е апд ії8 Веїабіоп бо ре «емеПегу ої Вотап бут- іа (Кибап Вгоосрез апа Веїіаїед Когтз) // 8ВАА. -- 2002. -- Мої. 8. - Р. 29-72. АВ. Симоненко БЛИЖНЕВОСТОЧНЬІЕ ИЗДЕЛИЯ У САРМАТОВ СЕВЕРНОГО ПРИЧЕРНОМОРЬЯ Предметьт ближневосточного происхождения по- падали к сарматам двумя основньми путями -- как военнье трофей и как предметьг торговли. Часть импортов с Ближнего Востока являєтся дарами или добьтчей грабителей. К трофеям можно отнести шлемьі типа Монте- фортино, захваченнье сарматами в в Малой Азий во время Митридатовьіх войн. Предметами транзитной торговли через античньте центрьи Северного Причерноморья можно считать многие предметьт из могил сарматов, изготовленньте на Ближнем Востоке |в Малой Азии, Леванте, Египте, Парфимі. Зто полихромньге ювелирньге изделия, глаз- чатьт й мозайчньтге бусьт некоторьтх типов, амулетьт из египетского фаянса в виде скарабеев, львов, лягушек, амфор, крошечньжх алтарей, сдвоенньтх цилиндров, чаши из стекла миллефиори, бальзамариий и некото- рьте другие видь стеклянньх и фаянсовьтх сосудов. Ключевьгте слова: сармать, Ближний Вос- ток, импорт, шлем, ювелирнье изделия, стеклянная посуда, бусьг6, стекло, фаянс. О У. ЗутопепеРо ХЕДВ ЕАЗ5ЗТ ОВСЕСТ8 ЕВОМ ТНЕ ЗАВМАТІАХ 58ІТЕЗ5 ОК ХОКТН РОХТІС АБЕА Тре обіесів, зотероуу теіабед бо їре Меаг Базі, сате їо ЄБе багтабапз їп бо таїп маує -- ав плійагу іто- рбіев апд аз Бе їгадед тегсрапаїве. Зроїв ої ууаг мете (Бе реїтебвз ої Мопіеїогіїпо буре, зеілед Бу Загтабіап8 їп Авіа Міпог дигіпе ре Мієр- гідаїе5 угат8. Зоте вресітепя ої уеууеЙегту, еуе-десогабей, їгасе- десогаїед апа товаїс Беад5 Їгога багтабіап єтауез уеге птаде їп бе ХМеаг Казі. ТБе Есурбіап огієїп сап Бе девегтіпед Юг ашиіеїя ої «Есурбіап» Гаїепсе іп Пе взрарез ої зсагабє, Поп8, бгоє8, апаррогає, біпу аШатя, доцбіе суппдегзя. Зоте єЇаз5 уе85еї5 бот багтабіап стауе5 у еге таде їп їде Меаг Казі: Фе тоцідед апа сив Асраетепійіап сайх, штійебогі уе55еїє8, Гасеїед рБеаКкег ої Есєег5 їуре 187 апа 5оте обрбег бурез ої єЇа88 уе588еїз8. Кеумогадз: бе бЗагтабіап8я, Меаг Каві, ітрогі, Бейтеє, уеугеїту, єЇав8, реадя, Гаїепсе. Одержано 15.04.2016 173